Зараз в Україні є чимало людей, які вирішили змінити мову спілкування з російської на українську. Такий крок потребує підтримки, оскільки це довготривала й ресурсна зміна. Зазвичай повний перехід забирає кілька років, навіть якщо раніше українську вивчали в школі.
Проєкт «Лінгвоцид» може підтримати й утвердити цей вибір.
Чим більше людей буде спілкуватись українською, тим більший запит буде на українськомовні медіа та культурні продукти, а отже знайдуться ресурси і на їхнє створення і розвиток. Не кажучи вже про те, що відмова від російського культурного продукту зменшить поширення російських наративів і пропаганди в Україні, а також скоротить фінансову підтримку митців, які сплачують податки до бюджету ворожої країни.
Звісно, в Україні досі є люди, які продовжують спілкуватися російською. Не тому, що підтримують Росію, а тому що ця мова довгий час була рідною. Цією мовою мама співала колискові, дідусь читав книжки, зізнавались у коханні і вчились висловлювати свої думки.
Однак в умовах війни з Росією багатьом людям почало дошкуляти те, про що раніше вони могли не замислюватись.
Російська почала асоціюватися з мовою ворога. На фронті мова стала питанням життя і смерті, таким собі маркером розпізнавання «своїх». Водночас стало прикро відчувати себе тим «російськомовним населенням», яким прикривається російська пропаганда. Проте не в усіх змогло визріти бажання змінити мову й з’явилися сили на перехід. Декому хочеться зберегти водночас і приналежність до України, і звичну мову спілкування. Перебування на такому роздоріжжі виснажує.
Звісно, Україна — вільна країна, з етнічним, релігійним і мовним різноманіттям. Але російська мова надто тривалий час не була нарівні з іншими мовами, а мала привілейований статус. Вона була інструментом колонізації та асиміляції.
Саме про те, як це відбувалося, ви можете дізнатись у проєкті «Лінгвоцид». Щоб познайомити з ним якомога ширше коло користувачів, ми зробили проєкт кількома мовами: українською — для тих, хто вільно володіє або переходить на українську, англійською — для тих, хто лише відкриває для себе Україну, російською — для тих, кому наразі так буде легше сприйняти суть русифікації. Чим більше людей усвідомить, що величезна кількість російськомовного населення в Україні — не природне явище, а результат системної політики впродовж століть, тим швидше ми позбудемося російського імперського впливу.
Мова для українців досі є екзистенційним вибором, що береже її державність і незалежність. Тож обізнаність у мовному питанні допоможе зробити цей вибір максимально свідомим і дасть сили його втілити.
А про те, як підтримувати тих, хто змінює мову спілкування послухайте Підказки для своїх.